Курінь імені Василя Кочубея

Василь Васильович Кочубей ( 10 березня 1892 - 14 березня 1971, Нойффен, Німеччина) - особистий ад'ютант гетьмана Української Держави Павла Скоропадського,  полковник ЗС УД, Генеральний писар Вільного козацтва ( 1917-1918)Біографічні дані:

Народився на Полтавщині[1] у сім'ї камергера Василя Кочубея. Із родиною Павла Скоропадського його сім'я жила по сусідству у Глухівському повіті Чернігівської та Прилуцькому Полтавської губернії. Дід Василя Кочубея та батько Павла Скоропадського були добрими друзями.

Освіту отримав у Відні та Санкт-Петербурзі. Закінчив реальне училище у Царському Селі.

На військовій службі з 1911. Спочатку як охотник до 3-го ескадрону Кавалергардського полку. Успішно склав іспити при Миколаївському кавалерійському училищі, отримав звання корнета (1912).

На фронтах Першої світової війни у 1914-1917 роках. Поручник від 8 травня 1916, штабс-ротмістр від 28 серпня 1916. По закінченні 26 січня 1917 підготовчих курсів Миколаївської військової академії (1-ї черги) призначений старшим ад'ютантом до штабу 34-го армійського корпусу генерала Павла Скоропадського. Звільнений із військової служби у грудні 1917 року.

16 жовтня 1917, на I з'їзді Вільного козацтва, Павло Скоропадський обраний Генеральним отаманом Вільного козацтва, а Василь Кочубей, його ад'ютант, - Генеральним писарем (Канцлером), хоча їх і не було на з'їзді[2].

У серпні 1918, за дорученням Павла Скоропадського, виїжджав до Берліна як секретар прем'єр міністра Федора Лизогуба та товариша міністра закордонних справ Олександра Палтова із дипломатичною місією з питань Криму і флоту[3].

Розмовляв українською мовою, добре володів також німецькою, французькою, московською.

Автор спогадів про Павла Скоропадського, надрукованих у часописі «Військова бувальщина»[4] № 95 та 96 (1969), та про генерала Якова Гандзюка,  № 79 (1966).